"ЗНАЙОМА КАЗКА"

в переводе Вадима Третьяка



3 дитинства знаем казочку,
В якій навік замовк,
Не з''їв Червону Шапочку
Злий ненажерний вовк.
І визволена Шапочка
Мисливцем i така
Щаслива, взувши тапочки,
Утнула гопака.
1 пиріжки із маком
Bci друзям віддала.
Від вcix бабусі дяка
Мисливцеві хвала!
Ta ось веде стежина
Кудись нас навздогад,
І казка старовинна,
Та на новий вже лад.
І нікуди не дінешся-
Рікою плинуть дні.
Уже доросла дівчина,
Знайомий ліс - в пітьмі.
Вовки тут вci пихаті.
Нема таких ніде.
До бабиної ж хати
Нелегкий шлях веде.
Камінчики та ями-
Дороги нелегкі.
Несе дівча до баби
Домашні пиріжки.
I дівчину у тапочках
У лісі зупиня:
"Ви є Червона Шапочка?
Знайомству радий я.
По світу звик тинятися,
Та зараз не блужу.
Не треба нас боятися,
Вам від душі кажу.
Ми зверху тальки сірі,
Вовчача вся сім''я.
Про Вас мої лиш мpiї .
Чи некрасивий я?
Ще не кохав ні разу!"
Ось таке утнув!
До Шапочки відразу
Він лапи протягнув.
Говорить - не спиняється
(До цього звик давно).
Стрибає, вигинається,
Мов той артист в кино.
І так прилип до Шапочки -
Hiяк не відстава.
"Я, - каже, - вовк із казочки,
Та все ж людина я!"
Слова солодкі в''яже
І вовчі сльози ллє.
"Вам все віддам, - їй каже,-
Все Ваше, що моє."
Заговорив він Шапочку
Палкі слова казав
І дівчину у тапочках
Умить зачарував.
Та близько вже розв''язочка-
Гілля шумить густе,
А на траві лиш шапочка
Та мухомор росте.
Куди веде розв''язочка?
У глубину лісів.
Це для дорослих казочка,
Але не для вовків.

Вадим Третяк

1995 р.

ЗНАКОМАЯ СКАЗКА
С ДРУГОЮ РАЗВЯЗКОЙ

Мы с детства помним сказочку,
Где навсегда умолк
Обманщик Красной Шапочки-
Голодный, жадный волк.
А девочка, спасенная
Охотником простым,
Счастливая, веселая
Пришла к друзьям своим
И принесла оладушки,
Что бабушка пекла...
Спасибо доброй бабушке,
Охотнику хвала!
Но вот тропинка длинная
Уводит наугад...
И сказочка старинная
Теперь на новый лад.
И никуда не денешься,-
Прошло немало дней...
Взрослее стала девочка,
Знакомый лес - темней...
Там волки хорохорятся,
У них приличный вид...
А в бабушкину горницу
Нелегкий путь лежит,-
Всё рытвины да камушки...
Но это - пустяки.
Не донесет до бабушки
Девчонка пирожки.
"Остановитесь, лапочка,-
Попросит наглый взгляд,-
Вы Красненькая Шапочка?
Знакомству очень рад!
Немало шел по свету я,
Характер мой суров,
Но от души советую:
Не бойтесь нас, волков.
Мы только с виду серые,
Весь волчий коллектив...
Скажите лишь:
к примеру, я,-
Неужто некрасив?"
Он лапы тянет к Шапочке,
Глядит почти с тоской
И, видно, ждет, что "лапочке"
Понравится такой...
И всё не унимается,
Надеется, должно,
Лукавит он, старается,
Как тот артист в кино,
Что вид ее загадочный
Пленил его навек,
И что хоть волк он
сказочный,
Но тоже... человек!
И так пылает страстною
Любовью навсегда,
Что приказанья властные
Исполнит без труда.
Она уже растрогана,
Ведь волк на все готов...
И забывает многое,
Надеясь на любовь.
Но вот близка развязочка
И волк бежит, как вор...
Осталась только шапочка
И рядом - мухомор...
И вновь тропинка узкая
Уводит в глубь лесов,
Хоть эта сказка грустная
Совсем не для волков.

Павел Кашаев

1993 г.





Юмор Павла Кашаева в переводе на украинский Вадима Третьяка






Hosted by uCoz
Яндекс.Метрика