ДЕРЕВЦЯ БІЛЯ ШКОЛИ
День веселий, клопітливий
піснею почав шпачок...
Біля школи творим
диво:
ми насаджуєм садок.
Приспів:
Явори. березки,
клени
зашумлять яснозелено,
Щоб дружненько так
щораз
проводжать малят у клас.
Сад ростиме, сад
цвістиме...
Нам - учитись і дерзать...
З деревцами із
малими
разом будем підростать!
Приспів.
ПРИЙШЛА ВЕСНА
Було всього:
негода, сніг,
і ось – зібравшись з силами
Весна, весна взяла
розбіг,
пішла по світу білому.
Приспів:
Радіє Сонце:
скрізь дела,
скрізь справи
невідкладнії,-
Весна в роботу
увійшла
хазяйкою
всевладною.
Вже міста зимонці
нема
під сонечка
струминками.
Сповза із мокрих
стріх Зима
криштальними
льодинками.
Приспів.
ЛЯЛЬКА СВЕТА
Лялька Свєта
застудилась
і добряче
розхворілась.
Що робити? Що їй дати?
Стану бідну
лікувати.
Познімаю я з
поличок мед,
варення з
полуничок,
Хворій чай гарячий
дам...
Підкріпитись треба
нам.
І скажу вам по
секрету:
гарний апетит у
Свєти,
-Меду в банці - не
шукай,
про варення - не
питай.
Правда, дещо й
залишилось...
Що до денця
приліпилось.
Спита мама: « Як
дела? -
Ляльці знов
допомогла»…
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ
Відшуміла літечка
пора...
Перший дзвоник
заклика до старту.
Гомінливим гуртом
дітвора
Знову повертається
за парти.
Промінь -зайчик
скаче по стіні,
Буде разом з нами
неодмінно.
Вчитель побажав
тобі й мені
Все робити тільки
на "відмінно".
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Розплескались
фарби ранку
на джерельце й
квітничок,
А з промінчика
світанку
сонце створює
смичок.
Приспів:
Ти, джерельце,
заграй -
сріблодзвонний
водограй,
Нас на скрипці
грать навчай,
сонячний смичок
віддай!
У росинах поле
сонне,
і волошки, і
трава.
Їм джерельце
сріблодзвонне
ніжну пісеньку
співа.
Приспів.
ПЕРЕД СНОМ
Тихо в тапочках
ступає
по веранді ніч –
бабуся…
Зірочки плющем
повиті
і зеленим
виноградом…
Но ніяк не засинає
дівчинка, мала
Катруся,
Просить, щоб
поклала мама
поруч неї ляльку
Ладу.
Приспів:
Добра предивна
казочка
з маленькими
гномами,
З феєю й принцем
знайомими,
скоріше приходь!
А у ляльки бант в
косичках
і в рясніх оборках
плаття…
І немовби дві
сестрички
ця ось лялечка і
Катя.
Та одна засне
охоче –
сон сіда на довгі
вії,
Друга ж – казку
слухать хоче
про умільців –
чародіїв.
Приспів:
Тихо в тапочках
ступає
по веранді ніч –
бабуся…
Та ніяк не засинає
дівчинка, мала
Катруся…
-Ти заплющуй
швидше вічка ,–
їй тихенько мама
скаже,-
І тоді бабуся –
нічка
казочку нову
розкаже.
Приспів.
АНДРІЙКОВА
МРІЯ
Є у хлопчика
Андрійка
ігри, книги,
м’ячик, змійка,
і літак, і
вертоліт,
Ну а ще, мов на
картинках,
різноколірні
машинки –
ще таких не бачив
світ!
Й залізницю
хлопчик має.
Строго семафор
мигає:
“Ви, машини, всі
заждіть –
Незвичайний,
гамірливий,
справжне чудо,
справжне диво –
поізд спершу
пропустіть”.
Час для гри ,
дітвора!
Та не склалася
гра, -
захотілось казок і
пісень.
Місяц срібло
розлив
і зірки засвітив.
Непомітно
закінчився день…
Та усі свої
обнови,
іграшки свої
чудови
хлопчик радо
поміня
Не на ключку чи
машину…
Мріє вже давно
хлопчина
про… маленьке
цуценя.
Тільки сон зімкне
очиці,
цуценя одразу
сниться –
шибеник, пустун
без меж.
Лапку подає
хлоп’ятку…
Жаль не бачать
мама й татка
сон оцей барвистий
теж.
Не одразу, не враз
друг з’являється в
нас.
Не губи ж ти,
Андрійку, надій.
Пошукай ти навкруг
И зустрінеться
друг,
І здійсниться мрія
із мрій.
СОНЯЧНА НИТОЧКА
Скинувши
хмариночку – простинку,
опустилась, день
ясний віта,
Кошеняті сонному
на спинку
промінцева нитка
золота.
Приспів:
Сонечкова ниточка,
золота, тонісенька,
Скільки на шляху
пізнала ти…
Сонечкову ниточку
ми вплели у пісеньку.
Ти світи нам,
сонечко, світи!
Кошеня муркоче: ще
ж дитина,
ледве встигло
вічка розтулить.
Промінець
тоненький і єдиний
так нелегко лапкою
вхопить.
Приспів:
Та вхопило!
Проминець тримає –
і під шати неба
голубі
Золоте кружало
випливає
дарувать тепло
тобі й мені.
Приспів.
КАЗКОВИЙ ДІМ
Гарний альбом
я одержав від татка,
в нім намалюю
садочок і хатку.
Хай у тій хатці
чудесній живуть
слон і ведмідь,
бегемот і верблюд.
Зайчик, іжак,
і єнот, і лисиця…
Всі на сторінці
повинні вміститься.
А як не вистачить
місця у нас-
я намалюю
житло про запас.
Приспів:
Дім запасний –
справжне диво,
світлий,
просторий,
красивий.
Дім запасний –
просто чудо!
Дім запасний –
гості будуть.
Дім запасний –
справжне диво!
Дім запасний –
гомінливий,
Дім запасний –
незрівняний!
Всім у пригоді
стане добрий дім.
Милих гостей
з нетерпінням тут ждут
Зайчик, іжак,
і єнот, і верблюд.
Разом пограють
усі у лото…
Тут не сумує
ніколи ніхто.
Чути і пісню,
і жарти, і сміх…
Щастя і радості
стане для всіх.
Отже, сюди
скоріше загляньте,
Добрим господарям
друзями станьте.
Приспів.
ЗОНТИК
Небо зранку
хмуриться,
блиска, гримкотить…
“Не ходи на
вулицю:
добре вже дощить, -
Бабуся порадила, -
с братиком пограй,
Ти йому,
маленькому,
казку почитай.”
Може б я й
погодилась
казку почитать,
Та повинна ж
мамоньці
зонтик передать.
На роботу мамонька
вдосвіта пішла,
Мабуть дуже
квапилась –
ось і не взяла.
“Треба ж нам від
дощіка
маму захистить.
Повернусь,
бабусенько,
дам тобі спочить”.
Вибігла на вулицю
в дощик заливний,
Розкриває весело
зонтик голубий.
Затишно під
зонтиком,
можна й поспівать…
От би вчасно
встигнути
мамі передать.
Встигла! Мама з
зонтиком!
Та, мабуть, дарма:
Вийшли вдвох до дощика,
а його… нема.
ВЕЧІР
Бродить вечір коло
дому,
сни малятам
навіва.
Всі стежинки
незнайомі
місяць гостю
осява.
Приспів:
Вечоре,наш
чародійник,
нам “Коліскову”
співай,
Вечоре, казку
чудову
дітонькам
розповідай.
Знову насниться
велика мета,
чудо-жар-птиця,
небес висота,
дивна природи
краса.
Вечір загляда, де
треба,
дружить з
вітром-легітком,
І запалює на небі
зорі
срібним посошком.
Приспів.
ПАВИЧІ
Йдуть павичі,і
журавки,
і пави
По вулиці тихій,
що поруч зі ставом.
Краси незвичайної,
гордії птиці…
Та як же вони
тут могли опиниться?
Приспів:
Можливо у клітці
було їм так жарко…
Й пішли непомітно
із зоопарку?
Милуються,
стишують
крок перехожі,
Свого здивування
сховати не можуть.
- Павич … Тут на
вулиці?
Чудо неначе!-
В Асканії – Нова
не те ще побачишь.
Услід павичам
посміхаються люди.
Хто бачив їх сам,
вже повік не забуде.
Приспів.
БАРБОС І ДОЩИК
Дощик трудиться
сердешний,
з півгодини вже
гаса,
І, як перукар
справдешній,
чепурить і миє пса.
Пес купається
охоче,
задоволено
мовчить,
Навіть гавкати не
хоче
і на кішку не
гарчить.
Дощ спішить,
бо притомився,
час роботу
завершить.
Вже й “одеколон”
скінчився…
Чім Барбоса
освіжить?
Дощ, оглянувшись
востаннє,
мовив Райдузі –
сестрі:
“Ти прийшла
без зволікання,
йду і я о цій
порі…”
Ставить крапку
дощ в ставочку,
далі інструмент
забрав…
А під райдужним
місточком
пес Барбос
засмуткував.
ЛЕТЯТЬ ГОЛУБИ
Хлопчик цей
у місті у районнім
покищо лиш
тим і знаменитий,
Шо з його
вузенької долоні
голуби стартують
до зеніту.
У горі жердина
довга гнеться,
свист дзвенить
тонкий в голубіні…
І хлопчаче
мріяння несеться,
легкокрилим
птахом в вишині.
А в очах
хлопчачих,
мов зірниця,
грає радість, і,
здається, він
Сам, такий
сміливий,
ніби птиця,
мчить на
нескінченний
небозвід.
Промінець над
містом
цим районним
золотом
розплавленим
розлитий…
Покищо з хлопчачоі
долоні
голуби стартують
до зеніту.
ЗОЛОТІ
КУЛЬБАБКИ
Посміхнувсь рожево
схід,
ранком барви грають…
Я кульбабки - жовтоцвіт
у траві збираю.
Будуть в вазочці стоять
на столі у мами.
Намагався вибирать
із найкращих самих.
Приспів:
Золоті веселі
квітоньки
особливо люблять дітоньки.
Золоті веселі
квітоньки –
то весни привіт.
Ці пухнастики
манюсенькі –
подарунок для матусеньки.
Ти прийми, моя
матусенько,
ніжний жовтоцвіт.
Здивував дарунком
всіх,
дуже рада мати:
“Скільки сонечок
ясних
осява кімнату!”
Цей привіт –
золотоцвіт –
казка й нагорода.
Він і радість, і
політ –
просто насолода!
Приспів.
МАЛЮНОК
Місто сонячне моє
взимку, в травень – маї.
Може, десь подібне
й є,
такого ж – немає.
Незвичайне місто –
сад…
Ніби в казці дивній
На одних гілках
висять
яблука і сливи.
Приспів:
В місті, у місті,
у місті зеленім
І дорослі, й діти
знають дива ці:
Помагають вирости
і квітам, і кленам
Фарби
найяскравіші,
чудо – олівці.
Уявіть: плоди
ростуть,
миттю дозрівають…
Їх ніколи тут не
рвуть
й не охороняють.
Грає сонце
промінцем,
море – ніби в синьці…
Та шкода, що місто
це
лише на картинці.
Приспів.
МОЯ БАБУСЯ
Хмарки подорожують
і дощ півдня іде.
Бабусенька сумує,
мене у гості жде.
Зітхає терпеливо,
хоч важко їй одній,
І, мабуть,
особливо
в промоклий вихідний.
Та скоро я приїду
у затишний той дім.
І бесіда в нас
піде
цікава нам усім.
Про друзів і про
школу,
потроху про усе,
Про хлопчика
Миколу,
що мій портфель несе.
Я вам зізнаюсь
чесно,
що не нудьгую, ні,
Завжди так
інтересно
з бабунею мені.
Багато знає, вміє,
навчить не промине,
І просто розуміє
без зайвих слів мене.
Та скоро я приїду
у затишний той дім.
І бесіда в нас
піде
цікава нам усім.
Про зустрічі із
нею
постійно мрію я.
Добріших я не
знаю,
бабусенько моя!
ЗОРЯНИЙ АВТОБУС
Наснилось мені,
що у всіх на виду
Немов зореліт
я автобус веду.
До дальніх планет
я автобус веду…
І в мене усе до
ладу.
Приспів:
А на зупинках
гурти школярів.
Вертаються діти
з далеких світів.
І дуже їм хочеться
разом зі мною
Доїхать до кулі
земної.
Скоріш увіходьте ,
займайте місця!
Вже має скінчитись
мандрівка оця.
Заждалися мами і
тата.
І чується:
“Час прокидатись!”
Й здається мені:
не лише уві сні
Гостив на Сатурні
(в такий далині!)
Адресу на Марсі
у дівчинки взяв,
І з нею я квіти
збирав.
Приспів.
СНІЖИНКА
Всніжені стежинки
в казочку ведуть.
Дівоньки – сніжинки
в хороводі йдуть.
Радо всі кружляють
в білій тишині,
А одна ляга
на рученьку мені.
Я прошу Сніжинку:
-Ти не розтавай!
Краще вже пошвидше
далі пролітай…
А вона сміється:
- Он, поглянь навкруг…
До весни далеко,
мій хороший друг.
Приспів:
Кружляють сніжинки
пухнасті,
легеньки такі і
сріблясті,
Кружляють сніжинки
іскристі
в казковім зимовім
краю.
Тож мені сьогодні
й весело було,
Що шляхи – дороги
всюди замело.
І зітхнула раптом:
- Так, пора мені, -
На твоїі долоньці,
ніби у вогні.
Ось і відлітаю…
У прощальну мить
я кажу Сніжинці:
-Хай тобі щастить!
КРАЮ КРАЩОГО В
СВІТІ НЕМА
Люблю тебе,
світанку час,
коли земля
врочиста і красива,
І в небесах одна з
окрас –
розлив зорі,
що окриляє нас.
Над прозорими
росами,
Придніпровськими
плесами
Піднімається сонце
в зеніт.
І мотиви чудовії
чує світ зачарований,
і хвилююча пісня
дзвенить.
Люблю, як починає
літ
іскристий день
із доброти і світла,
Де вірний друг
слова привіта
знайшов для серця
і зібрав в букет.
Золотими розливами
вітер плеще над
нивами
І тополі
край шляху шумлять.
Хочу я, щоб
красивою,
Молодою й щасливою
Залишалася рідна
земля.
Люблю палітру вечорів…
Останій промінь
заходу згасає,
Яскріють зорі
в просторі безкраїм
і тануть в небі
мандри журавлів.
А любов не
кінчається –
нічка й місяць
вінчаються,
Загадкове світіння
блищить.
Чують зіроньки
дальнії
Передзвони
криштальнії…
В краї любім так
радісно жить!
Люблю тебе,
світанку час,
люблю тебе,
іскристий день,
Люблю палітру
вечорів,
люблю тебе, мій рідний
край!
ВСЕ АВТОРСКИЕ ПРАВА ЗАЩИЩЕНЫ,
ССЫЛКА НА ИСТОЧНИК ОБЯЗАТЕЛЬНА.
Лирика украинских поэтов в переводах Павла Кашаева
